Insurance Policy Scam
Хтось може собі уявити ситуацію, у якій ви щомісяця доручаєте частину власних зароблених коштів на закупівлю виробів з м’яса для вашого домогосподарства комусь з рідних, однак ваш, скажімо, син, після кількох місяців закупок самостійно вирішив взяти кредит у банку на ваше ім’я під заставу вашого майна, із відповідними зобов’язаннями з виплати тіла кредиту та відсотків, для того…, аби найняти консультантів, які б допомогли йому вивчити ситуацію на ринку м’ясопродуктів і заощаджувати якусь суму коштів на власну користь при закупівлі вареної ковбаси?
При цьому консультантами ваш син обрав менеджерів з продажу м’ясокомбінату «Глобино». Банк, у якому взято кредит, головним корпоративним клієнтом має саме цей м’ясокомбінат «Глобино». Ну, а обґрунтування кредиту подано як інвестиції у проривні технології: у нову система фінансування закупок сосисок, у зміцнення стратегічного управління системою постачання ковбас різних сортів, у забезпечення належної координації діяльності м’ясної галузі на регіональних рівнях з боку міністерства агарної політки, у створення електронного обліку споживачів м’яса тощо.
У звичайному житті собі таке уявити важко. І не лише тому, що існують природно-юридичні запобіжники отримання кредиту на іншу людину, і навіть не тому, що син, який вихований у нормальній сім’ї, ніколи не зробить вчинку, котрий би поставив під загрозу існування сім’ї шляхом знищення її фінансової спроможності.
У звичайному житті, чи то краще – природних умовах, питання удосконалення механізмів раціонального витрачання коштів завжди вирішується власними ресурсами. Жодна нормальна людина, чи сім’я, не позичає гроші для того, аби навчитись заощаджувати або оптимізовувати свої витрати. Цьому вчить життя і скрута. Якщо домогосподарство витратило на опалення за рік суму коштів, яке поставило його на межу банкрутства, то члени родини не беруть позику у банку, для того, щоб найняти консультантів, які б їм розказали, які в світі існують енергозберігаючі технології. Хіба, якщо вони стоять на обліку у психіатричній лікарні. Домогосподарство може позичити кошти, але одразу для утеплення приміщення з чітким попереднім розрахунком доцільності цієї дії.
Але це у природніх умовах. І це тоді, коли домогосподарство створено на базі сім’ї, де тато любить маму, батьки люблять дітей, а діти батьків.
Зовсім інша виникає ситуація, коли домогосподарство створено групою людиноподібних істот за принципами колгоспу чи феодальної вотчини, де ніхто нікого не любить, і бажання оптимізувати та заощаджувати походить не зі скрути чи намагання удосконалити господарські процеси на користь всіх членів домогосподарства, а походить з достатку панівної верхівки. І метою заощадження є не вийти зі скрутного положення усім, а спробувати для когось варену ковбасу замінити на ліверну – це як мінімум, а як максимум – зменшити постачання ліверної ковбаси удвічі. Заощаджені кошти використати для закупівлі чорної ікри та балику для себе.
Ось саме тоді, коли мозок заплив жиром і зникає відчуття реальності внаслідок тривалого перебування у тепличних умовах, виникає виробнича необхідність залучити зовнішніх консультантів. А оскільки своїх грошей шкода, народжується ідея позичити кошти. Все одно сплачувати за «інновації» та консультації будуть ті, кому готується ліверна ковбаса.
Минулого тижня Комітет ВРУ з питань охорони здоров’я заслухав хід виконання проекту МОЗ «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», на реалізацію якого Україна у березні 2015 року позичила у Світового банку 214,7 млн доларів, з цієї суми 25,7 млн доларів призначені на консультативні послуги.
Проект спрямований на профілактику серцево-судинних захворювань, раннє виявлення раку, поліпшення управління системою охорони здоров’я, зміцненні стратегічного управління системою охорони здоров’я, забезпечення належної координації діяльності галузі на регіональних рівнях з боку МОЗ, інформатизації галузі охорони здоров’я, впровадження нових методів фінансування, розбудову системи громадського здоров’я, розбудову організаційного потенціалу, інформаційно-комунікаційний супровід реформування системи охорони здоров’я.
За даними Рахункової палати України станом на сьогодні проект перетнув свій часовий екватор, але відсоток освоєння позичених коштів знаходиться на рівні 4%. При цьому більша частина освоєних коштів витрачена на консультативні послуги з управління проекту, закордонні навчальні поїздки, інформаційні компанії та послуги з підготовки лікарських амбулаторій (знову нагода привітати борців із фінансуванням «стін»). При цьому обсяг використаних коштів позики майже дорівнює відсоткам, сплачених з українського бюджету за обслуговування кредиту. Цікаво, що оплата роботи консультантів здійснювалася за відпрацьований час, а не за конкретні результати. У цьому місці привіт авторам концепції: конкретні кошти за конкретно пролікованого пацієнта з конкретним результатом лікування.
Не менш цікаво, що зі слів Павла Ковтонюка, який звітував за використання кредитних коштів на засіданні Комітету, операційну ефективність проекту вдалося суттєво покращити, що було підтверджено останнім засіданням Світового банку спільно з Мінфіном, а сам проект був визнаний одним з найбільш динамічних серед інших подібних проектів (з цього можна зрозуміти, що це не єдиний приклад «ефективного» використання позичених коштів). Позитивний висновок щодо реалізації проекту був наданий незалежною аудиторською компанією найнятою Світовим банком (ще б пак).
Аналізуючи ситуацію з реалізацію проекту Світового банку в Україні Комітет ВР з питань охорони здоров’я намагається сконцентрувати увагу суспільства на невикористанні отриманої позики від міжнародного донора. Але такий підхід є помилковий. Увагу треба концентрувати на мотивації кредитора та позичальника.
Мотивації кредитора не є темою цього допису, але якщо коротко – вона полягає у денаціоналізації системи охорони здоров’я, руйнування системи як такої з відсіканням неплатоспроможних громадян від вищих рівнів медичної допомоги та допуску іноземних суб’єктів ринку до бюджетних коштів.
Мотивація позичальника, тобто Уряду, пов’язана з намаганням оптимізувати чи то раціоналізувати витрачання бюджетних коштів, що фактично означає: замінити «докторську» ковбасу на ліверну. Все це прикрито ширмою інвестицій у нові технології управління, які мають забезпечити раціональне використання бюджетних коштів.
Формально так і є. Але якщо навіть винести за дужки неможливість забезпечити існуючими фінансами медичний мінімум, то мотивація Уряду походить не від усвідомлення жебрацького стану або скрути та намагання врятувати усіх членів суспільства. Мотивація Уряду походить з ситості та з прагнення ще більше вдерти для себе. Інколи це проривається назовні у вигляді таких реплік як: грошей на медицину виділяється достатньо, вони просто нераціонально використовуються, або: в результаті запровадження технології закупівлі медикаментів через міжнародні організації заощаджено 40% бюджетних коштів (ніхто ніколи не каже, що було на 40% більше закуплено медикаментів).
Ось саме тому влада не мобілізує внутрішні ресурси та енергію людей, які відчувають катастрофічний стан речей, а позичає гроші для оплати роботи таких самих ситих та задоволених життям як вона. Однак саме ось ця ситість та задоволеність не дозволяє молодій команді реформаторів запропонувати геніальну формула зла для того, аби оптимізувати витрати на охорону здоров’я на користь ситих.
Тому не профільний комітет Верховної Ради мав би викликати «на килим» Ковтонюка, а це мав би зробити Кабмін. Ковтонюк мав би звітувати Гройсману, а не Богомолець і пояснювати чому для нього позичили кошти, а команда нічого не зробила.
Але для того, щоб робити правильні акценти, треба розуміти для чого тодішні представники вищої політичної влади в особі Ложкіна та Квіташвілі брали гроші у Світового банку.
Отже, Комітет з питань охорони здоров’я мав би навпаки – тішитись, що молода команда освоїла лише 4% коштів. У ситуації, що склалася треба ставити питання про повернення коштів кредитору навіть з усіма відсотками. Це буде для нас дешевше.
Висновки.
- Ми маємо розуміти, що задля раціонального використання коштів та розумного ведення господарства ніхто не влазить у борги. Скрута сама по собі є потужним драйвером не лише оптимізації, але й інновацій. Просто для її подолання потрібно залучати людей, котрі живуть у скруті і страждають від неї, а не «парникових огірків» вирощених у тепличних умовах з метою догоджати тим, хто 50% «кабмінівської» зарплати та премій витрачає на харчування.
- Низьке освоєння кредитних коштів наданих Світових Банком – це прямий індикатор, з одного боку, ліні, а з іншого – нерозуміння «що робити».
- Відсутність дій при наявності коштів означає, що ніякою кризи у Кабміні з медичною сферою немає і ніякої скрути вони не відчувають.
- Кредити Уряд бере для реалізації цілей, які не співпадають з цілями звичайних громадян.
- На прикладі програми «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» можна зробити висновок, що Уряд позичає гроші не маючи навіть проектів Зла.
- Для того, щоб чинити Зло, також треба напружуватись і багато працювати.
На завершення. Міжнародні позики на медичну сферу – це лише невелика частка реалізації політики життя у борг та безвідповідального позичання коштів. Варто нагадати, що Україна з державного бюджету у 2018 році лише на виплату відсотків витратить 130,2 млрд грн. (загальна сума по боргам 176 млрд грн), що на 16, 932 млрд грн більше аналогічної суми на 2017 рік. Для порівняння: загальний бюджет на охорону здоров’я на 2018 задекларований на рівні 112 млрд грн.. Тобто увесь бюджет охорони здоров’я на 18 млрд грн. є меншим від суми, яка іде на сплату процентів за запозиченнями.
Для повноти картини раджу поцікавитись відсотками за депозитами по валютним вкладенням, які банки пропонують населенню. Це 3,5% річних.
На зовнішніх ринках Україна позичає, якщо це стосується комерційних зобов’язань, під 7 або 8% річних. Внутрішні зобов’язання ОВДП – облігації внутрішньої державної позики – Мінфін, від імені України, позичає від 10 до 14% річних. МВФ та Світовий банк позичають під 1,5% річних.
Зовнішній борг України у структурі загального боргу (70 млрд доларів) складає 38 млрд. доларів, тобто більше половини. Причому з цих 38 млрд 20 млрд – борг перед приватними інвесторами та кредиторами, які позичалися під гарантії держави під найвищий (10-14%) відсоток. Справедливості ради треба сказати, що в основному ці борги були накопичені за часів Януковича-Азарова.
Тому, коли нам починають розповідати про раціональне використання бюджетних коштів в системі охорони здоров’я, ми маємо розуміти хто нам це розповідає.
