Дама з мухою. Михаэль Сова
Сьогодні ми є частими свідками закликів посадовців до відкритого і чесного діалогу, їх запевнень щодо прозорості у призначені керівників різних рівнів і відборі кадрів при формуванні робочих, дорадчих та інших груп. Цього разу будуть наведені промовисті приклади «відкритості» та «прозорості» у реальному виконанні МОЗ.
28.03 на TRIGGER був опублікований текст «Про розмежування первинного, вторинного і третинного рівнів медичної допомоги». Приводом для його написання стало звернення групи лікарів керівної ланки однієї районної лікарні «непілотної» області до МОЗ. Лист є безпрецедентним по своїй суті, оскільки був підписаний головним лікарем центральної районної лікарні та головним лікарем районного центру первинної медико-санітарної допомоги (РЦ ПМСД), у якому керівник РЦ ПМСД, по суті, жертвує своїм становищем на користь загальної справи і закликає МОЗ відмовитись від штучного роз’єднання цих допомог в районі у адміністративний спосіб та переспрямувати зекономлені кошти від адміністрування на потреби пацієнтів. Побачити такі звернення можна рідко. Зазвичай за проникливими текстами листів оптимізаторів та викривачів недоліків чітко проглядається чийсь корисливий інтерес.
У зверненні головних лікарів на повних 3 сторінках 12-им шрифтом детально описані недоліки реформи, які негативно позначилися на якості медичної допомоги і стали причиною збільшення дитячої захворюваності та смертності, занедбаних випадків соматичної патології. Примітно, що автори звернення далекоглядно входять положення МОЗ і не закликають цю структуру до порушення дурнуватого, але чинного законодавства: «Враховуючи вищевикладене ми не маємо на меті скасування Центрів ПМСД та інституту сімейного лікаря, але їх функціонування цілком можливе в структурі ЦРЛ, як окремого підрозділу, що дасть можливість раціонально використовувати вкрай обмежений бюджет, впорядкує управління медичними і немедичними кадрами, впорядкує юридичні відносини і завдяки цьому дасть можливість спрямувати бюджетні кошти для надання медичної (виділено авторами листа) допомоги населенню особливо в невеликих районах. Реформу потрібно було втілювати після ретельного аналізу в пілотних регіонах, а ми і до сьогодні не знаємо її результатів».
У перших двох абзацах офіційної відповіді МОЗ вказує практичним лікарям на статтю 35-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, відповідно до якої надання первинної медичної допомоги забезпечують центри ПМСД, які є закладами охорони здоров’я. Змістовна і потрібна інформація для головних лікарів, чи не так?
Далі у відповіді йдеться, що МОЗ вважає недоцільним переглядати рішення про створення РЦ ПМСД і пропонує «розумникам» згідно чинного законодавства продовжити роботу щодо створення зазначених центрів та налагодження взаємодії із закладами вторинного рівня для забезпечення населення комплексною медичною допомогою.
Складається враження, що у міністерстві не помітили, що їх ніхто не просить переглядати рішення про створення ПСМД, це по-перше. По-друге, м’яко кажучи, дивною виглядає пропозиція продовжити роботу по створенню РЦ ПМСД – вони уже давно створені. По-третє, ще дивнішою виглядає пропозиція щодо взаємодії між ПМСД та районною лікарнею – взаємодія уже налагоджена настільки, що головні лікарі разом підписалася під спільним зверненням і один з них готовий пожертвувати посадою аби переспрямувати кошти на лікування людей, зокрема й дітей!!!! Куди далі налагоджувати взаємодію?
Але це ще не все. Як «подяка» за звернення МОЗ просить порушників спокою надіслати копії штатних розписів для детального аналізу порушених у зверненні проблем. Очевидно, що це відповідь на зауваження «реформу потрібно було втілювати після ретельного аналізу в пілотних регіонах, а ми і до сьогодні не знаємо її результатів».
Доцільність РЦ-ПМСД
Відповідь МОЗ на звернення
На жаль, ми не можемо назвати прізвища головних лікарів із зрозумілих причин, але з текстом звернення та текстом відповіді можна ознайомитись.
Драматизму ситуації надає той факт, що відповідь на звернення підписала заступник міністра, яка була на той час чи не єдиною в «молодій команді» заступників з медичною освітою й до того ж за фахом є педіатром.
Таким чином, у спілкуванні з МОЗ насправді відбулися деякі зміни. Якщо раніше після розмови з медичними чиновниками складалося враження, що нас нагодували лайном, то тепер нам «культурно» плюють в обличчя. Це при тому, що лист був оформлений як спільне звернення головних лікарів та народного депутата України.
Приклад «відкритості» дуже органічно пов’язаний з наступним прикладом «прозорих кастингів», прозорість яких «компенсується» критеріями відбору.
На сайті МОЗ від 08.04 http://www.moz.gov.ua/ua/portal/an_20150408_0.html представлена інформація щодо гранту № TF 016160 «На підготовку Проекту реформування обласних систем охорони здоров’я».
Зацікавлені консультанти повинні надати інформацію, яка демонструє, що вони мають необхідну кваліфікацію та відповідний досвід. Критерії для включення до “короткого списку” наступні:
- Вища освіта в галузі медицини/економіки/фінансів/права/інженерії або ділового адміністрування;
- Попередній досвід управління проектами, бажано в області системи охорони здоров’я;
- Знання українського законодавства в галузі системи охорони здоров’я;
- Добре розуміння проблем системи охорони здоров’я України;
- Попередній досвід роботи у проектах, що фінансуються Світовим банком або іншими донорами – не менше 5 років;
- Досвід в сприянні співпраці з державними та регіональними органами влади України;
- Гарні комунікаційні та управлінські навички, про-активний гравець команди;
- Здатність працювати під тиском;
- Професійний рівень знання української та англійської мов;
- Компетенція у використанні комп’ютерних програм.
Загалом ситуацію можна залишити без коментарів, оскільки будь-якій нормальній людині зрозуміло, що особа, яка відповідатиме всім зазначеним критеріям або хоча б одному з них, наприклад, «Добре розуміння проблем системи охорони здоров’я України» (в розумінні МОЗ) буде абсолютно некомпетентною. Але декілька слів на завершення треба сказати. Хочеться звернутися до Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку з проханням припинити фінансувати інтелектуальний непотріб власного та іноземного походження. Україна й без того потерпає від місцевих кадрів, які достатньо фінансуються з національного бюджету та неофіційних джерел.
Для того аби провести реформування обласних систем ОЗ не потрібно ніяких грантів. Люди, які розуміють проблеми медицини не потребують коштів – вони готові жертвувати.
