Пандемічний період з березня 2020-го по жовтень 2021-го накопичив багато подій, історій, фактів та артефактів, аргументів та контраргументів, сформулював багато запитань, які залишилися без відповіді. Все це потрібно осягнути, впорядкувати, узагальнити. Це дозволить дати відповіді на запитання: «вакцинуватись чи не вакцинуватись?», «носити маски чи не носити маски?». І так далі.
Почнемо з колективного імунітету, як найбільш актуальної теми, яка активно експлуатувалася в контексті примусової імунізації, протиепідемічних заходів, суспільного блага.
Колективний імунітет у нас стабільно ототожнюється з таким, який забезпечується вакцинацією. Однак згадки про колективний імунітет сягають «сивої давнини». Лікарі у 30-х роках минулого століття звернули увагу на той факт, що зі збільшенням частки дітей, які перехворіли на кір захворюваність починає знижуватись. Тобто при досягнені частки у 60% кількість випадків хвороби різко починає зменшуватись. В результаті цього ефекту на кір хворіють не всі 100% в популяції, а лише 70%. Цифри орієнтовні та приблизні. В еру вакцинації для досягнення колективного імунітету потрібно було провакцинувати 95% населення відповідного віку. Цифри уже більш офіційні. Тобто колективний імунітет не обов’язково пов’язаний з вакцинацією.
Щодо респіраторних вірусів колективний імунітет не лише не пов’язаний з вакцинацією, але й не пов’язаний з кількістю перехворілих. Швидше навпаки – чим менший відсоток тих, хто захворює ГРВІ, тим нижча захворюваність у популяції. Для цього не потрібно проводити ніяких рандомізованих досліджень. Для цього достатньо мати власних дітей. Якщо ви оформляєте дитину у садочок, який відвідують особи, котрі обливаються зранку холодною водою, то ймовірність перебування вас на лікарняному з дочкою чи сином протягом року наближається до нуля, навіть, якщо ви не загартовуєте власних дітей. Якщо ви оформите дитя у спецсадочок для дітей, які часто хворіють, то вам не дуже допоможе загартовування. Перевірено на практиці. Тому колективний імунітет для респіраторних хвороб формується неспецифічним природним імунітетом: інтерфероном, системою комплементу, лізоцимом, фагоцитами тощо. Він реалізується слизовими оболонками. А сам неспецифічний імунітет залежить від образу життя. Він дуже низький у ніжних та тендітних.
Вірус вірусу різниця. Не коректно порівнювати респіраторні віруси з вірусами кору та епідпаротиту, чи тим більше вірусом натуральної віспи і робити екстраполяції колективного імунітету. Поняття колективного імунітету при різних вірусах різне. При деяких некоректне і неможливе. Не може бути колективного імунітету при ВІЛ, вірусних гепатитах, тощо.
Для того, щоб такі речі розуміти достатньо мати рівень фельдшера. Не треба бути лікарем чи тим більше імунологом.
Є речі, які взагалі не потребують медичної освіти, достатньо мати військову кмітливість. Правда для цього треба прослужити строкову військову службу, або поторгувати в дитинстві на базарі. Йдеться про вакцини. Якщо ви бачите на ринку дуже великий вибір різного, то значить нема ефективного.
Відхід від традиційного виготовлення вакцин напряму свідчить про неефективність стандартного способу вироблення імунобіологічної продукції, тобто шляхом ослаблення вірусу. Традиційна інактивація вірусу в технологіях виготовлення вакцин використовувалася з вірусами, наприклад, які долали природний імунний бар’єр, тобто слизові оболонки. Це віруси кору, вітряної віспи, епідпаротиту, краснухи. Але інактивований респіраторний вірус як «діюча» речовина не забезпечувала, або слабо забезпечувала формування штучного імунітету, а повторні введення не давали ефекту. Знали про це давно і напрацьовували різні варіанти подолання проблеми. Так виникли векторні вакцини, а згодом і мРНК-вакцини. Головна ідея мРНК-вакцин та векторних вакцин сильніше простимулювати імунітет. Можна порівняти з психостимуляторами. Це важливо розуміти. Важливо розуміти, що в фармакології синтез нових молекул завжди має ідею. Не просто так норетістерон змінює дезогестрел, левоноргестрел, а їх замінює дроспіренон. Не просто синтезується тіболони і ципротерони. Щось не влаштовує, виникають нові ідеї. Тому виникають нові покоління ліків в кардіології, пульмонології, онкології тощо. Така сама ситуація з вакцинами. Не підходять традиційні способи, не викликають вони імунної відповіді. Поцікавтеся реакцією на китайські вакцини і порівняйте з реакціями на модерну і «Файзер».
Однак вдаватися до гіперстимуляції імунітету можна, але одноразово і в безвихідних ситуаціях. Не можна нескінченно гнуздати імунну систему. Для забезпечення захисту від «корони» потрібно імунізуватися кожні три місяці. Борис Михайлович Пухлик, колишній республіканський імунолог в інтерв’ю задається питанням – яка імунна система це витримає. Мова про мРНК-вакцину, звичайно, якої він сам щепився.
І що ми бачимо і читаємо! Гіперстимуляція імунітету не забезпечує захисту навіть на півроку. Звідси ідея бустерів та інші ідеї, як то щеплюватися щомісяця протягом усього життя. Але ніхто не задається питанням – а що буде, якщо кілька разів провести гіперстимуляцію імунітету? А все чому? Тому що у наших науковців імунна система складається виключно з адаптивного імунітету. Все починається з антитіл і закінчується Т-хелперами. Так вигідно, за таку реальність платять.
І на завершення. Нас намагаються переконати, що ми вступили у нову епоху – епоху респіраторних вірусів. А це значить, що вакцинація стає нашим буденним. І маски також наше все. Мовляв, епоха небезпечних респіраторних вірусів, це природне і непідвласне людині, це стихія. Треба сказати дуже зручний концепт для вірусно-антивірусної парадигми нашого життя. Команда Касперського не здогадалася до такого. А ось фармація і медицина активно користуються послугами філософів постмодерну, і розмаїття вакцин та нових вірусів бачиться ними з одного боку як гармонійна єдність різного, а з іншого як краса і багатство сучасного світу, і навіть як конкурентна перевага. Тільки це уже інша історія.
