0

Про конфлікт у русі «Будь як Ніна»

Наприкінці 2019 року столична медична сестра Ніна Козловська збурила медичну спільноту заявою про намір вийти до стін Кабміну. Суспільний резонанс соціальних мереж був настільки потужним, що на акцію медичних працівників з вимогами про підняття заробітних плат відреагували політики і громадські діячі, які прийняли рішення допомогти. Організацією та юридичним супроводом. Останній був потрібний для створення незалежної профспілки. Все виглядало логічно, оскільки і Михайло Чаплига і Антон Гура вважали, що майбутнє України залежить від профспілок. Але в результаті була створена орієнтована на профспілки партія «Авнгард народу» на чолі з Михайлом Чаплигою, а не загальноукраїнська профспілка. З’ясувалося, що попри вказівку «слуг народу» Мінюсту нічого не реєструвати, бо карантин, партію зареєстрували, а профспілки – ні.

Все це, звичайно, обурило Ніну Козловську та Оксану Слободяну, які заявили, що розривають свої стосунки з Антоном Гурою. Мене як людину, котра підтримувала публічно медсестринський рух, теж зацікавили процеси у ньому. Після розмови з Оксаною Слободяною та Антном Гурою я бачу ситуацію наступним чином.

Мій політичний і життєвий досвід ще у грудні 2019 року наводив на думку, що профспілковим рухом активно цікавляться колишні регіонали, яких нині очолює Віктор Медведчук. Біло-блакитний табір завжди вмів виокремлювати пріоритети та вкладати ресурси у перспективні та суспільно важливі напрямки. Колишні помаранчеві остаточно показали, що є збіговиськом недалекоглядних та злодійкуватих істот зациклених на дріб’язкових та/або архаїчних речах.

В експертному середовищі є думка, що у Михайла Чаплиги є порозуміння з Віктором Медведчуком. Це не означає, що Чаплига є ворогом України. Просто їх профспілкові інтереси співпали, так само, як ще два роки тому вони співпали з Юлією Тимошенко у питанні суспільного договору. Для вирішення великих справ потрібні великі ресурси. Кожен шукає як може. Чим закінчиться така співпраця ніхто не знає.

На мою думку, крен у напрямку політичної партії виник тому, що для профспілок у біло-блакитних нема соціальної бази. Південно-східні люди більше годяться у якості електорату та симпатиків політичної партії, сміливо і відважно опускаючих бюлетень у кабінці для таємного голосування, аніж у якості дієвих профспілкових суб’єктів готових відкрито боротися за права трудящих щоденно, а головне на робочому місці.

Тому у Ніни Козловської та Оксани Слободяної нема інших варіантів як самостійно очолити профспілковий рух і все почати спочатку. Західний регіон країни матиме профспілки, а східний регіон матиме політичну партію. Зрештою, і те і інше є потрібним. Така у нас країна.

 

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.