0

Про наміри уряду та перспективи охорони здоров’я у 2020 році

Ми звикли, що кінець року, що минає завершується підведенням підсумків. Початок року за логікою мав би також починатися з чогось масштабного, наприклад, оголошення перспектив або ж намірів. Так склалося, і це легко пояснюється, що підводити підсумки органи влади не дуже люблять, тоді як розказати нам про перспективи на початку року дуже навіть не проти. Поведінка представників неурядового сектору – діаметрально протилежна. Як наслідок ми бачимо численні «підсумки року» від різних експертів перед новорічними канікулами та масні обіцянки уряду на початку.

В охороні здоров’я все не так. Тут неурядові структури підсумки року не проводять. Хоча різного роду аналітичних центрів та громадських організацій на 100 тис народжених живими у нас в країні достатньо. Натомість, треба розуміти у якості компенсації, уряд заряджає нас перспективами та добрими намірами кілька разів на рік. Так, навіть не дочекавшись закінчення 2019-го МОЗ повідомив нам «благу вість» про 2020 рік як рік медсестринства. А на початку 2020 року Кабмін в особі прем’єр-міністра Олексія Гончарука оголосив нам медичні перспективи-2020, щоправда назвав це все чомусь «підсумками реформи за 2019 рік».

Коли сам прем’єр-міністр зачитує підготовлену йому довідку, то це дійсно свідчить про те, що реформа охорони здоров’я є серед пріоритетних напрямків діяльності уряду, що визначено Програмою діяльності Кабінету Міністрів України. Виявляється «…у сфері охорони здоров’я уряд визначив амбітні цілі. І вперше вони людиноцентристські. Для нас важливо, щоб люди отримували якісну та вчасну допомогу в медичних закладах та мали доступ до гарантованих державою медичних послуг. Важливим рішенням є ухвалення Програми медичних гарантій для населення, яка запрацює з 1 квітня 2020 р. та діятиме для всіх видів допомоги: первинної, спеціалізованої, високоспеціалізованої, екстреної, паліативної, медичної реабілітації та реімбурсації ліків. Держава фінансуватиме такі послуги через Національну службу здоров’я України, на що в Державному бюджеті закладено 72 млрд грн.».

Далі – більше: «Крім того, новацією є запровадження моделі «гроші ходять за пацієнтом» і для спеціалізованої медичної допомоги. «Це означає, що держава фінансуватиме медичні послуги, а не заклади. При таких змінах питань щодо заборгованості зарплати лікарям більше не виникатиме».

Треба розуміти, що прем’єр-міністр не просто виконав функцію диктора радянського телебачення. Він віддзеркалив розуміння людиноцентричності людей, відповідальних за так звану трансформацію. Так мислять наближення якісної медичної допомоги до населення посадові особи призначені відповідальними за реформи в охороні здоров’я та пул експертів, які їх обслуговують. В розумінні всіх цих людей якість медичної допомоги ніяк не пов’язана з «кількістю» заробітної плати та «кількістю» медикаментозного забезпечення. Людиноцентричність у їх розумінні – це відбитися від бідних і голодних медиків з їх претензіями по заробітній платі та відкараскатися від хворих людей з їх вічним незадоволенням по медикаментозному забезпеченню та якості кадрів, які їх лікують. Тобто перехід на оплату за пролікований випадок – інструмент для зняття з себе будь-якої фінансової відповідальності перед людиною праці та хворою людиною.

Це дуже тривожний сигнал для тих, хто знаходиться на найнижчих щаблях харчового ланцюжка. Модель розподілу грошей від НСЗУ  буде нагадувати столичну «справедливість» оплати за роботу за прикладом умовної «Укрпошти» – коли адміністрація КНП відбиратиме собі та своїм наближеним 50% отриманого від НСЗУ бюджету. Якщо хтось покладає надії на міфічний колективний договір, то він помиляється.

Ставка на не розвинуті інститути – це, звичайно, обман, але нижчий рівень обману. А ось скасування колективних форм захисту своїх прав в принципі, це уже найвищий рівень обману. Гончарук і Мілованов за своєю риторикою приховують багато цікавого. Колективний договір, відповідно до нового трудового законодавства, планується замінити на індивідуальний трудовий договір. Тобто з кожним працюватимуть індивідуально. Профспілки, які б вони погані не були, планується розігнати, а замість них створити орган, який буде називатися «уповноважені трудового колективу». Зрозуміло, так? Ну, майно, профспілок, звичайно, продати. І це ще не все. Є інформація, що працедавці матимуть право укладати договори з оплатою праці на рівні 50% мінімальної зарплати (приблизно 2300 грн). Це повідомлення для всіх, хто не задоволений сумою у 3 500 грн.

Нещодавно Кабмін бадьоро проінформував всіх громадян про рекордний рівень мінімальної заробітної плати в Україні, яка перевищила такий показник навіть у Росії. Є тільки одна проблема: рівень ВВП на душу в Росії у кілька разів більше, ніж в Україні. Якщо точно, то втричі. А це означає, що для нашої країни це дутий показник і призначений він зовсім не для того, щоб його виконувати при оплаті праці. «4723» призначено для збільшення бази оподаткування ФОП, а не для того, аби платити ці гроші санітаркам чи медсестрам. Тому медсестрам треба бути дуже обережним, коли голова профільного комітету вам обіцяє у новому законі можливість зареєструватися ФОП, нібито для легітимності «постановки» крапельниць на дому.

Легітимність в очах клієнта дає не ФОП, а диплом медсестри і робота в стаціонарі чи поліклініці. Легітимність дає виконання призначень лікаря. Не будемо піднімати тему про відповідальність пацієнта у прийнятті клінічного рішення (цим ще треба вміти користуватися, на випадок якщо пацієнт сам собі призначив лікування). ФОП – це податкова пастка для людей, які вирішують питання фізичного виживання себе та своїх сімей. Медсестрам під час агітацію за легалізацію забувають повідомити, що вони не просто сплачують 5% з доходу, а 22% з бази «4723» не залежно від наявності доходу протягом місяця. Ось, що стоїть за турботою про легітимність. Як тільки сестра випаде з системи і опиниться вільним агентом їй одразу стане важче знаходити клієнтів на ін’єкції, оскільки вона втрачатиме в очах замовника. Радуцький може легітимізувати зарплату в конвертах, яку доплачують в парламенті, якщо уже так хочеться зайнятися легалізацією доходів.

У даному контексті є сенс нагадати для тих, хто забув, або пояснити для тих, хто не знав, що останні 6 років влада методично знижувала субвенцію на охорону здоров’я. Це відбувалося за рахунок зростання мінімальної заробітної плати. Якщо раніше в умовних 72 млрд поміщалося умовних 500 тис мінімалок, то з кожним роком у субвенцію поміщалося все менше і менше мінімалок, незважаючи на те, що субвенція з року в рік зростала. Це призводило до постійної оптимізації штатів лікарень, котрі з року в рік скорочувалися. Але саме головне це скорочення не призводило раніше і не призведе в подальшому до якісного стрибка в оплаті праці. Цього ніхто не збирався і не збирається робити чи вимагати. Це щодо розбіжностей у цінностях між колишніми та теперішніми командами МОЗ. І команда Супрун, і команда Радуцького мають однакові «цінності», їм абсолютно байдуже, що реалізація принципу оплату за пролікований випадок – це передача фінансових ресурсів для безконтрольного розпорядження на місцях, що неодмінно призведе до негативної селекції, тобто відбору найгірших. Що, безперечно, наблизить якісну медичну допомогу до пацієнта.

Максимум що пропонують організатори трансформації це самим залишитися «в кущах», а на місцях організувати різню між різними угруповуваннями за жалюгідні  ресурси. Це буде називатися загартування у бою і виборювання своїх «прав» за право жити рабом. Сучасне лібертаріанство у виконанні українських ідеологів виглядає саме так.

Змінися, щоб вижити рабом або здохни ним не змінюючись! Це – справжнє гасло реформ.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.