Реформа охорони здоров’я втратила не останнього лідера, вона втратили останнього попихача від політичної влади. Попихачем реформи «первинки» був Гройсман, пхати «вторинку», шукати гроші для неї ніхто не хоче. Бо дуже багато треба.
Ніяких розбіжностей у фундаментальних цінностях між МОЗ та НСЗУ, оскільки нема ні того, ні іншого. Є прорахунок ризиків. Голова НСЗУ не хоче нести відповідальність за прогнозований провал.
Без збільшення бюджету охорони здоров’я втричі створити інструмент обліку надання медичної допомоги через оплату за пролікований випадок – неможливо. А у нас навіть не можуть підкинути 50% від існуючого, аби хоч якось виконати закон України про «Держфінгарантії».
НСЗУ не потрібно сакралізувати. Там працюють такі самі обліковці та бухгалтери, які колись працювали у колгоспах і записували в зошит скільки завезені на бурякові поля конструктори, інженери та радіомонтажники висмикнули з мерзлої землі цукрового буряка.
Медичним колгоспам також потрібні «учьотчіки». Дякувати Києво-могилянці є достатньо. Інститут обліку та бухгалтерію потрібно було зробити давно, років двадцять тому, коли ми відмовилися від інституту прописки і перейшли на інститут реєстрації. Облік потрібний при будь-якій формі господарювання: соціалістичні, капіталістичній, лібертаріанський тощо. Але за нього треба платити. Ось нарешті ресурси знайшли. Грошей на обліковців дали, «учьотчиків» рекрутували, а грошей на медичні колгоспи ні – ось і вся драма реформи.
Захід у владу в нашій країні, як правило, здійснюється для двох речей: або, щоб здобути репутацію успішного менеджера, і потім продати себе на ринку праці, подбавши про забезпечену старість, або для того, щоб вкрасти, відкупитись і не паритись далі у житті.
Розумієте, для того, щоб стати коучем, проводити майтеркласи організовувати воркшопи і всю цю хрєнь потрібно вийти з високо піднятої головою переможця, а не з опущеною матнею невдахи, який обісрався. Останній з команди Супрун намагається вийти вчасно з гри. І правильно робить. Це напряму означає, що команда Супрун не прийшла тупо вкрасти. Розвалити – так. Створити велику бухгалтерію і продати народу це як Тадж-Махал – так. Надурити, переполовинити – так. Зімітувати турботу – ще б пак, у нас це люблять. НСЗУ – приклад. Але не вкрасти. А ось хто прийде на НСЗУ і для чого, ще ті питання. Є обґрунтована підозра, щоб просто вкрасти мільярд. Бо не мати політичних амбіцій у майбутньому – це круто.
