0

Про залякування та застереження

У ці непрості для нас часи ми зустрілися з проблемою взаємних звинувачень у залякуванні. Комусь може видатись, що все залежить від віри. Якщо люди вірять у вакцину, то у них застереження про ускладнення вакцинації будуть трактуватися як залякування спрямовані на підрив віри. А якщо люди вірять у природний імунітет, то для них 700 смертей буде залякуванням. Насправді це дуже небезпечні інтерпретації. Розуміння залякування ніяк не залежить від світоглядних орієнтирів.

Для нормальних людей повідомлення про 700 смертей це не залякування і не нагнітання паніки, це серйозне попередження. Принаймні я цю цифру сприймаю як попередження, а не залякування, навіть якщо вона трохи перебільшена. Так само як і серйозним попередженням є про кардіоваскулярні ускладнення вакцинації чи прогнозування можливого негативного впливу сучасних вакцин. Застереження завжди базується або на реальних фактах, або логічних та раціональних передбаченнях. А ось залякування базується на вигадках, химерах і просто брехні.

Наприклад, заборона гуляти парками – це залякування, тому що воно базувалося на брехні. І про це не соромлячись говорилося посадовими особами. Відсторонення вчителів від роботи – це залякування голодною смертю, тому що воно базується на брехні про загрозу життю дітей з боку педагогів. Ні, я нічого не переплутав. Вчителів примушують щеплюватися як декретовану категорію, яка контактує на робочому місці з великою кількістю людей. Примус до щеплення осіб різними погрозами, яким не потрібно щеплення, оскільки вони не хворіють, і це перевірено щільними контактами з хворими – це також залякування. Але це ще не все. Залякування завжди має у своїй основі аморальні та меркантильні мотивації, які приховуються турботою про життя.

До вашої уваги чергова афігенна історія з життя.

У нас чомусь вважається, що інститут подяк лікарям виник внаслідок співстраждання  населення до ескулапів та розуміння важкого матеріального стану медиків. Хочу розчарувати – для більшості пацієнтів абсолютно не цікавий матеріальний стан медиків. Інститут подяк сформували лікарі залякуванням. Якби лікарі не залякували пацієнтів, ніхто б нічого не дякував.

Для залякування застосувалися реальні і потрібні застереження, але для осіб, до яких ці застереження не відносилися. Так застереження перетворювалися у залякування. Акушерство – це просто зразок залякувань. В пологовому будинку, позначимо його латинською літерою «Х» (1тис пологів на рік) на час відпустки начмеда не проводилося жодного кесарського розтину. Але як тільки він з’являвся одразу з’являлися абдомінальні розродження. Оперувалися переважно особи, які мали ресурси, але далеко не завжди мали покази.

Досягалося це просто. Заможним вагітним повідомлялося, що якщо їх не прооперувати, то вони народять дебіла. Зрозуміло, що за такої постановки питання на операцію погодиться навіть чоловік вагітної, а не то що роділля. При цьому оперативного розродження тим кому треба не пропонувалося і не проводилося. Ніякого інтересу до бідних у ескулапа не виникало, бідних ніхто не лякав дебільними дітьми. Це робилося для того, щоб бідна вийшла з пологового і десятому переказала, що без грошей тут може бути по-всякому.

Проблему залякування піднімали колеги, оскільки начмед вичерпував дозволені ліміти на оперативне розродження, за якими слідкував «облздрав» (є такі ліміти, інакше б різали де треба і не треба). Тобто інші лікарі не могли спокійно працювати і оперувати коли треба, бо начмед «нарізав» на квартал наперед.

Ситуація з вакцинацією є дуже подібна. Застереження скеровуються в аудиторію, якій ці застереження не потрібні. Це означає, що застереження перетворюються у залякування. Неінвазивність профілактичного втручання дезорієнтує. Укольчик в руку насправді не можна порівняти з розрізом живота, але за нав’язливою пропозицію вакцинуватися стирчать вуха очікуваного зиску та комерційних зобов’язань. Ніколи, ніколи лікар, котрий попереджає не чіпляється і не застосовує засобів примусу для рятування життя. Так може вести себе лише той лікар, який має прямий чи опосередкований фінансовий зиск. Не помічати цього можуть лише люди, які не знають психології поведінки зацікавлених ескулапів.

Важливий індикатор фінансової заангажованості, як тільки зацікавлений отримує своє, одразу інтерес до жертви зникає. Після вакцинації вакциновані більше нікому не цікаві. Є для них кисень, нема кисню – пофіг. Вакцинованих ніхто не попереджає і ніхто не залякує.

Висновок. Залякування від застереження відрізняються суттєво, просто більшість пересічних в охороні здоров’я цього не можуть бачити. Більшість медиків це бачить, але говорить меншість. Це правда.

 

 

 

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.