0

Програма сучасної трансформації системи охорони здоров’я в Україні «Від дезінтеграції до системного підходу в охороні здоров’я» (основні тези, вступна частина)

Друга версія, виправлена та доповнена. (Попередню версію було опубліковано 10 червня 2019 на сайті Хвиля.)

Програма сучасної трансформації системи ОЗ російською мовою.

Скорочена версія (вступна частина окремо, російською мовою): основні завдання, тези, індикатори.

Дана робота є результатом об’єднання зусиль колективу порталу «Тригер» (Анатолій Якименко, Володимир Савченко, Андрій Набоков, Наталія Безмен) і Катерини Амосової, що спонукала нас систематизувати наші висновки та напрацювання.

Також до роботи над Програмою приєдналися Ігор Писаренко, Віктор Чумак, Роман Хіміч, Андрій Шаповалов, Наталя Глоба, Роман Пукало та ряд інших.

Нами були використані висновки учасників Круглого столу з проблем трансфузіології та пропозиції “Ukrainian Diabetes Federation” з приводу інституціоналізації прав пацієнтів ( дякуємо Ларисі Вахненко та Валентині Очеретенко за надані матеріали).

Ми вдячні Костянтину Надутому та Українському медичному експертному співтовариству за принципову позицію та послідовне відстоювання ідеї незалежного  медичного самоврядування. Ми вважаємося, що наша Програма написана із урахуванням духу та букви розробленої УМЭС Концепції безперервного вдосконалювання Національної системи охорони здоров’я та не суперечить їй.

 

Трансформація системи охорони здоров’я — це реформа чутливої соціальної сфери, що зачіпає національну безпеку та інтереси кожного .

Неможливо прийняти поточні дезінтеграційні процеси в системі охорони здоров’я або виходити з того, що їх слід продовжувати. Замість того ми вважаємо за необхідне запропонувати таку програму трансформації системи охорони здоров’я, яка дозволить подолати хаос і відповісти на більшість питань і викликів, що постають перед нами.

Вважаємо доречним процитувати ВООЗ, опис трансформації систем охорони здоров’я в пострадянських країнах:

 «Перехідний період супроводжується різким зниженням основних показників стану здоров’я населення:

  • Скорочення передбачуваної тривалості життя (майже на 15 років менше в порівнянні з країнами Західної Європи).
  • Значна поширеність захворювань органів кровообігу та дихання, бронхіту, бронхіальної астми, інфекційних хвороб.
  • Зростання бідності, що призводить до підвищення попиту на медико-санітарну допомогу та до зниження її доступності.
  • Низький рівень фінансування охорони здоров’я.
  • Недостатнє охоплення населення медичним страхуванням або системами відшкодування вартості ліків призводить до збільшення витрат населення на лікування.

 

В той самий час відбувається фундаментальна перебудова охорони здоров’я.

Ціль реформ ( з погляду ВООЗ):

  • впровадження систем медичного страхування, заснованих на оплаті страхових внесків з податків;
  • впровадження нових систем оплати медичних послуг;
  • децентралізація;
  • приватизація;
  • скорочення потужностей;
  • визнання за пацієнтом права вибору.

 

Без фінансового стимулювання неможливі реструктуризація та функціональне реформування системи охорони здоров’я. Реально ці зміни відбуваються в умовах скорочення фінансування, коли необхідно здобути більше меншими засобами. Це вимагає впровадження ефективних стратегій, які дозволили б змінити тривожні тенденції та запобігти переходу охорони здоров’я до високозатратної категорії.

Перетворення в життя цих реформ вимагає значних інвестицій і пильної уваги з боку організаторів охорони здоров’я».

Проект «Програма сучасної трансформації системи охорони здоров’я в Україні» пропонується увазі політиків, політичних партій та громадських організацій.

Дисклеймери:

  • Ми не беремо під сумнів, що трансформація системи охорони здоров’я необхідна. На наш погляд це слід зафіксувати окремо, щоб відразу ж припинити будь-які спроби обвинуватити нас у тому, що ми проти реформ як таких або мріємо повернутися до минулого чи залишити все так як є.
  • Метою реформ не може бути секвестр витрат державного бюджету або задоволення інтересів зовнішніх гравців на шкоду інтересам і здоров’ю населення України. У своїх подальших міркуваннях ми виходимо з постулату, що Уряд і Парламент діють в інтересах населення країни.
  • Ми не ставимо метою цього проекту відповісти ще та на запитання як добитися виконання попереднього пункту та забезпечити діяльність політичного істеблішменту та Уряду в інтересах населення країни.
  • Опис перехідних положень і способів переходу від «зараз» до « повинне бути» не є основне завдання цього проекту. Ми розуміємо, що описавши систему такою, якою ми її бачимо та показавши деякі шляхи вирішення насущних проблем, ми проте далеко не вичерпали всі гострі питання перехідних положень. Відповіді на них мають бути предметом окремої роботи. (Тому претензії подібні до «немає програмного забезпечення», «немає фахівців», «немає грошей», «розкрадуть», «не компетентні» — не приймаються.)
  • Ми не вважаємо роботу над проектом завершеною та вичерпною — напроти, ми заздалегідь згодні, що проект буде потребувати наступного допрацювання в рамках створеної для цього робочої групи ( після того як запит на це буде сформульований). На цей час усі бажаючі взяти участь в роботі над проектом та в підготовці його другого видання, виправленого та допрацьованого, мали можливість взаємодіяти мережевим чином і зробили це.

 

Основне гасло Програми:

«Система охорони здоров’я, дружня до людини».

Основні напрямки діяльності та розділи Програми:

  1. Вироблення основ державної політики в сфері охорони здоров’я.
  2. Створення системи медичного самоврядування. Справедлива оплата праці медичних працівників та нормування навантаження.
  3. Стандартизація медичної допомоги.
  4. Багатоканальне фінансування та питання участі пацієнтів у фінансуванні медичної допомоги. Питання медичного страхування.
  5. Подолання дезінтеграційних процесів у системі охорони здоров’я. Процесний менеджмент.
  6. Організація та забезпечення служби екстреної (ургентної) медичної допомоги.
  7. Профілактика захворювань і створення ефективної Служби охорони громадського (суспільного) здоров’я.
  8. Трансплантація органів і поновлюваних біологічних матеріалів як приклад галузі охорони здоров’я, неможливої без інтегрального мультидисциплінарного підходу.
  9. Питання контролю якості надання медичної допомоги, якості медикаментів і біологічних препаратів, відповідальності медичних установ, лікарів і пацієнтів.
  10. Створення ефективної системи медичної та післядипломної освіти .

Стратегічні цілі Програми та, ширше, системи охорони здоров’я:

  • поліпшення якості життя;
  • зміцнення здоров’я та профілактика захворювань;
  • збільшення тривалості життя;
  • збільшення тривалості активних і здорових років життя;
  • зростання народжуваності;
  • припинення відтоку населення з країни.

Зміцнення здоров’я — процес, що дає людям можливість підсилити контроль над станом свого здоров’я та поліпшити його (ВООЗ , Оттавська Хартія по зміцненню здоров’я, 1986 р.).

Згідно з визначенням ВООЗ , здоров’я — стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

Таким чином, здоров’я — це соціальні та особисті ресурси, а також фізичні можливості.

Здоров’я є ресурсом для повсякденного життя. У процесі зміцнення здоров’я можна накопичити деякий потенціал, що дозволяє людині справлятися не тільки з труднощами, що виникають у повсякденному житті, але також бути менш уразливим перед ризиком занедужати, що означає бути здатним протистояти захворюванню чи його симптомам та боротися з ними.

Захворювання — це неоднозначне поняття, це те, чого людина бажає уникнути. Існує відмінність між популярним розумінням/концепцією захворювання, оцінкою симптомів, з одного боку, і професійним поняттям захворювання (хвороби) — з іншої. Ці дві концепції не обов’язково відповідають одна до одній. Можна почувати собі хворим при відсутності біомедичних підтверджень.

Пріоритети:

  • Доступність медичної допомоги для населення в рамках інтегрованої системи охорони здоров’я.
  • Своєчасна та ефективна ургентна медична допомога.
  • Процесний менеджмент — створення працюючої системи медичної логістики та маршрутів пацієнтів.
  • Децентралізація закупівель медичного устаткування, витратних матеріалів, медикаментів і біологічних препаратів.
  • Національна система стандартів надання медичної допомоги.
  • Створення умов для формування працездатних і незалежних організацій медичного самоврядування.
  • Незалежна служба медичної статистики.
  • Працююча система протиепідемічного нагляду.
  • «Система охорони здоров’я, дружня до людини».
  • Захист і баланс прав пацієнтів і медичних працівників.

Завдання Програми трансформації системи охорони здоров’я, спрямовані на досягнення стратегічних цілей:

  • Вироблення та прийняття політики організації системи охорони здоров’я та забезпечення в її рамках злагодженої роботи державних і недержавних організацій.
  • Виділення пріоритетних програм і напрямків, які мають бути профінансовані в повному обсязі та у першу чергу.
  • Подолання кадрової кризи в системі охорони здоров’я.
  • Створення умов для появи незалежного та працездатного медичного самоврядування.
  • Врегулювання питань підвищення оплати праці медичних працівників та нормування їх навантаження.
  • Стандартизація медичної допомоги: Вироблення та затвердження національних протоколів (переважно шляхом адаптації закордонних) і стандартів надання медичної допомоги.
  • Створення незалежної служби медичної статистики.
  • Забезпечення захисту персональних даних пацієнтів.
  • Тарифікація медичних втручань.
  • Визначення граничного обсягу фінансування кожного випадку медичної допомоги за рахунок держави, до досягнення якого співоплата утримуватися не може (або фіксованого відсотка фінансового навантаження, більше якого не може бути перекладено на пацієнта із вказівкою джерел фінансування іншої частини платежу).
  • Введення норми прибутку для здійснюваних у рамках національних протоколів маніпуляцій, приватних клінік і страхових компаній, що надають або фінансують медичні послуги в рамках державних програм та із залученням коштів державного бюджету.
  • Бездефіцитність медичних бюджетів, відновлення та розвиток галузі завдяки багатоканальній і багатофакторній системі фінансування медичної допомоги.
  • Формування системи податкових стимулів і пільгових кредитів під державні гарантії у випадку інвестицій в устаткування комунальних/муніципальних медичних установ або участі місцевих органів влади та ОТГ в їх утриманні.
  • Популяризація участі меценатів і благодійників у фінансуванні устаткування та функціонування медичних установ.
  • Впровадження процесного менеджменту: формування інтегрованої системи з вибудуваними маршрутами пацієнтів та взаємозв’язками між лікувальними установами.
  • Забезпечення населення доступною, своєчасною та ефективною ургентною медичною допомогою, включно зі стаціонарним етапом.
  • Створення університетських клінік і перенесення медичної науки в незалежні медичні університети.
  • Формування системи протиепідемічного нагляду з метою попередження та своєчасного реагування на епідемічні погрози.
  • Забезпечення населення доступом до препаратів крові згідно з потребами.
  • Введення сучасних методів і твердих стандартів тестування препаратів крові з метою передачі трансмісивних захворювань.
  • Забезпечення доступу до медичної допомоги та її доступності для хронічних хворих, а також пацієнтів, що потребують високотехнологічних і дороговартісних методів лікування.
  • Збільшення доступності сучасних високотехнологічних методів лікування (кардіохірургія, гемодіаліз, трансплантація органів і біологічних матеріалів, протезування і т. п.).
  • Визнання права громадян на людську гідність перед лицем нестерпних страждань і самої смерті та зобов’язання Держави зробити все можливе, щоб полегшити людям страждання, обумовлені хронічними та термінальними станами (забезпечення прав на ефективне знеболювання та на паліативну допомогу).
  • Забезпечення населення ефективною та доступною медикаментозною медичною допомогою в необхідному обсязі.
  • Прийняття легітимної та універсальної системи стандартизації обігу лікувальних коштів.
  • Формування працюючої системи реімбурсації лікарських засобів, оновлення переліку ліків, що підлягають реімбурсації з пріоритетом медикаментам з доведеною ефективністю.
  • Децентралізація закупівель медикаментів, устаткування та витратних матеріалів.
  • Відтворення вітчизняного виробництва вакцин і біологічних препаратів.
  • Прийняття закону про лобізм.
  • Стандартизація та контроль якості лабораторної діагностики.
  • Введення в практику стандартів належної аптечної практики.
  • Створення системи фіксації побічних ефектів і ускладнень медикаментозної терапії та вакцинації.
  • Вироблення та впровадження системи контролю якості та відповідальності медичних установ, медичних працівників і пацієнтів.
  • Впровадження системи страхування відповідальності медичних установ і медичних працівників.
  • Розвиток вітчизняної медичної науки та медичних інновацій у стінах медичних університетів і медичних клінік.
  • Створення та підтримка роботи ефективної сучасної системи медичної та післядипломної освіти .

Основні індикатори: критерії виконання завдань і досягнення заявлених цілей:

(Поки що в програмі є умовні визначення «зростання показників», «зменшення показників». Але після обговорення та узгодження програми більшість з них має отримати чіткі цифрові виміри – на скільки саме мають змінитися показники та в які терміни.)

1) Демографічні показники та показники міграції — як критерії якості та доступності медичної допомоги, а також довіри населення до системи соціальних гарантій і до перспектив держави:

  • очікувана тривалість життя з розбивкою по демографічним статево-віковим когортам — зростання показників;
  • очікувана тривалість здорових активних років життя — зростання показнику;
  • кількість додаткових років життя, які одержує середній пацієнт при взаємодії із системою охорони здоров’я — зростання показників;
  • народжуваність — зростання показнику;
  • смертність, з урахуванням різних видів смертності (дитяча та смертність новонароджених, материнська смертність, смертність від інфекційних і неінфекційних захворювань, окремо по кожному виду захворювань — особливо серцево-судинних, бронхо-легеневих і онкологічних) — зниження показників;
  • відтік населення із країни — медичних кадрів і населення в цілому ( у тому числі через неможливість одержати усередині країни високотехнологічну медичну допомогу) — зниження показників.

2) Показники захворюваності та непрацездатності — як критерії якості діагностики та лікування, а також доступності та своєчасності медичної допомоги:

  • виявлення захворювань, особливо — онкологічних, серцево-судинних та метаболічних розладів — зростання показників;
  • виявлення симптомів захворювання на ранніх стадіях з метою скорочення його тривалості та поліпшення прогнозу — зростання показників;
  • зниження кількості занедбаних та пізно виявлених випадків;
  • зниження кількості рецидивів захворювання та переходів у хронічну форму;
  • зниження кількості ускладнень захворювань;
  • зниження випадків інвалідності в результаті захворювань;
  • зниження кількості випадків розбіжності клінічного та патологоанатомічного діагнозів.

3) Індикатори доступності медичної допомоги, ефективності процесного менеджменту та медичної логістики ( на додаток до перерахованих у пункті 2) — зростання показників:

  • забезпеченість населення медичними працівниками (окремо по кожній позиції — лікарі, вузькі фахівці, медичні сестри і т. п.);
  • своєчасність консультацій вузьких фахівців;
  • своєчасність напрямку на оперативне або стаціонарне лікування;
  • забезпеченість медичних установ устаткуванням, витратними матеріалами та медикаментами для виконання стандартів медичної допомоги;
  • кількість лікарських засобів, що підлягають реімбурсації;
  • кількість оперативних втручань;
  • проміжок часу, за який здійснюється транспортування ургентного пацієнта в лікарню/відділення інтенсивного лікування;
  • кількість здійснених протягом «золотої години» судинних інтервенційних втручань при інфарктах і гострих порушеннях мозкового кровообігу;
  • доступність ефективного знеболювання та паліативної допомоги;
  • кількість своєчасно виставлених показань до трансплантації;
  • кількість здійснених трансплантацій органів і тканин;
  • кількість людей, що виїжджають із країни, тому що тут вони або їх близькі не можуть одержати медичну допомогу — зниження показнику;
  • відсоток офіційної співоплати з боку пацієнта до загальної вартості втручання — як індикатор доступності медичної допомоги — зниження або виконання фіксованого показнику.

4) Індикатори ефективності системи протиепідемічного нагляду:

  • зниження тягаря інфекційних захворювань (по кожній з нозологій — зниження захворюваності, смертності, летальності, випадків хронізації, кількості випадків захворювань в організованих колективах і т. п.);
  • охоплення вакцинацією, своєчасність проведення вакцинації — зростання показників;
  • зниження кількості випадків передачі трансмісивних інфекцій при переливанні крові та її компонентів;
  • зниження кількості випадків внутрішньолікарняних інфекцій.

5) Індикатори ефективності впровадження Належної аптечної практики (НАП):

  • ефективність і безпека рекомендованих пацієнтові ЛЗ (лікарських засобів);
  • наявність препаратів;
  • знання препаратів/продукції співробітниками;
  • доступність і наявність фармацевтів;
  • число хворих, консультованих без продажу їм медикаментів;
  • зареєстрований обсяг продажів препаратів першого вибору по співвідношенню до загального обсягу продажів у тому ж районі;
  • скільки пацієнтів було спрямовано до лікарів для медичного консультування?
  • сприйняття клієнтом аптеки як установи, куди потрібно звертатися за порадами по самолікуванню;
  • задоволеність клієнта консультуванням по самолікуванню;
  • зміна споживання певних лікарських засобів.

6) Індикатори задоволеності населення якістю медичної допомоги та індикатори вмотивованості медичних працівників:

  • задоволеність населення ( за даними соціологічних опитувань) станом системи охорони здоров’я та доступом до медичної допомоги — зростання показників;
  • відсоток, що довіряють системи охорони здоров’я в цілому та медичним працівникам зокрема — зростання показників;
  • кількість судових позовів на медичні установи та медичних працівників;
  • кількість відмов з боку НСЗУ чи страхових компаній у страхових виплатах через невідповідність медичних послуг стандартам надання медичної допомоги;
  • вартість страхування відповідальності клінік і медичних працівників — зниження показнику;
  • кількість пацієнтів, що віддають перевагу закордонним клінікам — зниження показнику;
  • виконання медичними установами штатного розкладу — зростання показнику;
  • кадровий дефіцит і необхідність залучення кадрів з-за кордону — зниження показників;
  • відтік медичних кадрів із країни — зниження показників;
  • ріст привабливості професії — за даними соціологічних опитувань і орієнтуючись на конкурси в медичні навчальні заклади;
  • відсоток випускників медичних навчальних закладів, що вибирають займатися професійною діяльністю, у тому числі в Україні — зростання показників;
  • кількість випадків професійного вигоряння або відмови від продовження медичної діяльності — зниження показників;
  • наявність і/або частка неформальної співоплати з боку пацієнта — зниження параметру.

Безмен Натали

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.