0

Реформа охорони здоров’я: Локшина і вуха

Потреба в будь-якій реформі виникає в той момент, коли деяка частина людей починає вважати, що колишній соціальний договір є несправедливим. Чому саме він став несправедливим – це цікаве, але ІНШЕ питання. Реформа може бути економічною, коли мова йде про перерозподіл матеріальних ресурсів, або реформа може бути соціальною, коли мова йде про коригування розподілу нематеріальних ресурсів, які перераховані на більш високих щаблях піраміди потреб Маслоу. Але в основі розподілу нематеріальних ресурсів все одно лежить економіка.

У разі охорони здоров’я ресурсом що розподіляється є доступ до якісної медичної послуги. Зауважте, що саме ДОСТУП, тобто передбачається, що якісна медпослуга існувала і ДО цього, просто доступу не було. В черговий раз хочу нагадати що медицина і охорона здоров’я – це два різних поняття. Медицина – це виробництво медпослуг. А охорона здоров’я – це їх розподіл. Це два принципово різних бізнесу. Слово «бізнес» тут вжито в якості «рід діяльності», а не в сенсі лайки, як його звикли розуміти радянські люди. У світлі цього стає зрозуміло, що охорона здоров’я і його структури не можуть (і не повинні!) створювати медпослуги, вони тільки розподіляють ті послуги, що є в країні на даний момент. А самі послуги створюють більш-менш незалежні медичні провайдери. Провайдером (виробником медпослуги) є медпрацівник, лікар або медсестра, що мають спеціальний допуск (в різних країнах він називається по-різному: ліцензія, сертифікат і т.д.), саме цей допуск робить медпослугу легальною. Навіть в тих випадках, коли лікарня належить державі, сама держава формально не виробляє послуги, вона їх викуповує у медичних провайдерів.

Потреба в реформі охорони здоров’я чітко відчувається усіма нашими людьми, тобто людей, які говорили б, що в охороні здоров’я потрібно все залишити як є і нічого не чіпати – таких тепер практично немає (на відміну від середини 90-х років). Різниця тільки в ідеології пропонованих кроків.

Ідеологія — система поглядів, ідей, переконань, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, в яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми і конфлікти, а також містяться цілі (програми) соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних відносин (Визначення з Вікіпедії).

Ще раз, ідеологія – «система поглядів, що виражають інтереси». У разі охорони здоров’я ідеологія – це система поглядів на «справедливий розподіл ДОСТУПУ до якісної медпослуги», що враховує цінності і установки всіх частин соціуму з різними інтересами в галузі охорони здоров’я. Таких частин чотири: пацієнти, медпрацівники, медичні страховики і держава. Їх інтереси конфліктують між собою, це нормально, і так було завжди. Сам факт того, що конфлікт існує, говорить про присутність ринку (ринок за визначенням не виникає, якщо немає конфлікту економічних інтересів). До тих пір, поки ці чотири конфліктуючі сторони не перестануть говорити від імені один одного і перестануть прикидатися тим, чим вони не є – ідеологічна плутанина не припиниться. Коли держава раптом починає говорити від імені пацієнтів – можете не сумніватися – вона вам бреше. У неї СВОЇ інтереси. Коли лікар починає нібито захищати інтереси держави – він вам бреше, у нього СВОЇ інтереси, відмінні від держави. Медстраховщік, що захищає інтереси пацієнта – вам бреше. У нього інші інтереси. Всі учасники охороноздоровчого процесу у нас носять ідеологічні маски, які змінюються в залежності від ситуації і постійно ховають свій економічний інтерес від інших. Вони чомусь вважають це ганебним, мати свій економічний інтерес.

Для того щоб носити маски та приховувати свій економічний інтерес ще з радянських часів існують спеціальні слова-маски, спеціально створені для «підморгування» партнеру по переговорах, слова «ну-ви-ж-розумієте-про-що-я?». Мета носіння всіх цих масок – боязнь випасти з радянської системи ідеологічного насильства над здоровим глуздом в галузі охорони здоров’я. Держави той вже давно немає, а ця система ідеологічного насильства та брехні все ще існує.

Пацієнт ХОЧЕ купити медпослугу максимально високої якості (з того, що реально є на ринку) за мінімальною ціною. В ідеалі – він хоче добути її безкоштовно (тим більше що так записано в Конституції). Це – його об’єктивний економічний інтерес, і цього не потрібно соромитися. Точно також, як будь-який покупець в магазині ХОЧЕ товар безкоштовно (картоплю, телевізор, автомобіль). Різниця в тому, що ці товари йому ніхто безкоштовно не дасть і в Конституцію такого не запишуть на тій простій підставі, що якщо таке записати – то виробництво товарів в країні дуже скоро припиниться, тому що стане невигідним. До останньої можливості пацієнт намагається прослизнути між крапельками і добути собі медпослуги безкоштовно, хоча весь попередній життєвий досвід говорить йому, що безкоштовний товар може бути тільки ЗА РАХУНОК КОГОСЬ. Але бажання безкоштовного у клієнта від цього нікуди не дівається.

Лікар / медсестра ХОЧЕ продати свій конкретний товар (медпослугу) за максимально можливою ціною. Це – його об’єктивний економічний інтерес, і цього не потрібно соромитися. Факт, що в нашу Конституцію записана «безкоштовність» медпослуг – з точки зору медпрацівника є повним маренням, так як саме йому краще за всіх відома справжня вартість того що він виробляє. Медпрацівникові все одно як і від кого саме прийдуть гроші за його товар (точно так само, як і будь-якому продавцеві в магазині) – від держави, від пацієнта, від роботодавця, від профспілки, від страхової компанії, від благодійника – йому абсолютно все одно. Суспільство за допомогою ідеологічного преса змушує наших лікарів і медсестер носити маску благородних безсрібників, які на відміну від всіх інших нібито не бажають заробляти своєю працею. Тобто змушує брехати.

Медичний страховик ХОЧЕ продати свій товар максимальній кількості клієнтів за максимальною ціною. Його товаром є не страховий поліс (звичайний красивий папірець), а ГАРАНТІЯ платоспроможності клієнта в певний момент його життя. І така гарантія коштує недешево. Це – його об’єктивний економічний інтерес, і цього не потрібно соромитися. Коли держава, маючи в Конституції статтю про «безкоштовність» медичної допомоги, починає через голову медстраховиків розповідати населенню про «страхову медицину» – вона гарантовано бреше. «Безоплатність» медичної допомоги та нормальне страхування несумісні економічно. Потрібно щось вибрати. Істинне страхування НЕ МОЖЕ бути безкоштовним, як і будь-який інший товар. Брехня тут складна і багатошарова: брехня про суть страхування, брехня про вартість і терміни страхування, брехня про клієнта страхування (тобто хто саме є страхувальником), брехня про цілі страхування. Брехня страховиків ще поки малопомітна в силу малої кількості суб’єктів на ринку. Все це складний предмет, що вимагає окремої статті.

А ось що ХОЧЕ наша держава в охороні здоров’я описати одним словом неможна, так як держава – це величезна маса чиновників з різними, і навіть різноспрямованими (конфліктуючими) інтересами. Якщо спробувати виразити це однією фразою, то це буде така: «хочу щоб населення перестало приставати до мене зі своїми медичними проблемами і щоб я перестала платити за це». Це політика самоусунення. Наша держава хоче щоб здорове населення якимось чином виникало в країні само по собі, і щоб їй (державі) це нічого б не коштувало. Держава – це групи чиновників, які роблять свій бізнес, просто для більшості чиновників охорона здоров’я – бізнес непрофільний (вони в цьому нічого не розуміють і не хочуть розуміти.), і хочуть його скинути. Коли така держава починає від імені медиків турбуватися про пацієнтів – вона бреше. Ще сильніше вона бреше, коли одягає маску страховика. Бажання зниження медичних витрат держави – її об’єктивний економічний інтерес, і цього не потрібно соромитися. Насправді ВСЕ держави цього хочуть (але їм не дають). Важливо розуміти ХТО саме вам бреше в даному випадку: держава в цілому або конкретна група чиновників, які розуміють державну діяльність як бізнес.

Кожен з перерахованих чотирьох учасників завжди буде підтримувати будь-який процес, що йде в бік його економічного інтересу, і завжди буде протидіяти будь-якому процесу, який йому суперечить. Якщо з’ясується, що така діяльність ідеологічно невигідна – він починає брехати і розвішувати локшину на вуха всім іншим, але свій економічний інтерес ніколи не зрадить. Мистецтво знімати локшину з вух (а ще краще – не допускати її розвішування) – умова виживання в середовищі, де всі учасники носять ідеологічні маски. Якщо ви думаєте, що наш пацієнт не вміє брехати – ви дуже помиляєтеся. Коли наш пацієнт чітко усвідомлює свій економічний інтерес – він бреше і шахраює нічим не гірше держави або медпрацівників. Пацієнтська локшина – не краща за іншу, просто вона дуже дрібна, зате її дуже багато.

Основна ідеологічна проблема нашого реформаторства в охороні здоров’я – категоричне невизнання економічних мотивів поведінки всіх учасників процесу і наполегливе підтримання громадського міфу про те, що охорона здоров’я (і медицина теж !!) – це зібрання шляхетних леді та джентльменів, які в проміжку між зароблянням грошей вирішили зібратися на дозвіллі і зробити «що-небудь добре для бідних». Тобто ми постійно повертаємося до радянської парадигмі медичної та охороноздоровчої діяльності, як виду професійного волонтерства. Реформа «піде», коли всі чотири учасники процесу (є мерзенне слівце «стейкхолдери») погодяться з фактом, що медицина і охорона здоров’я – такі ж галузі економіки, як і всі інші і перестануть ховатися від реальності за ідеологічними масками, що дісталися нам ще від СРСР . Потрібно ВСІМ визнати, що і у медицини, і у охорони здоров’я є глобальний продукт (до речі, різний!), для отримання якого потрібно вкласти (інвестувати) гроші та інші ресурси, і що це все не береться «з повітря». І що розмір цього продукту безпосередньо залежить від того, скільки ми всі разом готові в це інвестувати і в яких частках. І ця інвестиція, до речі, повинна бути захищена, як і будь-яка інша …

Першими передумовами до початку реформи охорони здоров’я є ідеологічний консенсус в суспільстві. Виявитися це може в тому, що всі чотири стейкхолдери повинні домовитися у тому, що починаючи з якогось часу (наприклад, з понеділка) вони перестають брехати собі і оточуючим. Перестати розвішувати локшину з приводу розміру своїх стейків і приховувати наявність самого стейка. Уже порозвішувану раніше локшину потрібно акуратно і швидко зняти, як би це не було неприємно, тим більше ми всі з нею вже так зріднилися … Як тільки усі в охороні здоров’я почнуть розмовляти один з одним мовою юридичних формулювань, статистики та фінансових зобов’язань – відразу стане легше. Головне – рідше вживати слово «народ» (вірна ознака десь прихованого стейка).

Всім нам доведеться почати говорити правду (якщо звичайно ми хочемо щоб охорона здоров’я запрацювала).

А якщо ні – то ні )))

Якщо Вам сподобалася стаття підтримайте наш сайт матеріально. Великі справи робляться малими коштами

Карта приват: 5168 7555 2298 4299

Андрей Набоков

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.