0

Роль «Картулі оцнеба — Демократіулі Сакартвело» у творені грузинського медичного «дива», або Для чого сателіти Путіна у пострадянських колоніях переймаються здоров’ям місцевих «аборигенів»

Після того як Печерський районний суд Києва дозволив лідеру партії «Рух нових сил» Міхеїлу Саакашвілі балотуватися у народні депутати на дострокових парламентських виборах, які пройдуть 21 липня колишній президент Грузії та лідер української партії «Рух нових сил» розпочав свою передвиборчу кампанію. І хто  б міг подумати, почав він її з представлення реформи охорони здоров’я та критики Уляни Супрун. Міхеїл Саакашвілі сьогодні жваво ділиться своїми медичними успіхами в Грузії і розповідає нам, що неправильно зробила Уляна Надія і що слід було б зробити.

Треба сказати, що немає нічого більше овіяного легендами ніж грузинське медичне диво, яке їздили вивчати всі хто бажав. Але окрім даних про високі зарплати лікарів хірургічного профілю, походження яких українським дослідникам зарубіжного медичного досвіду досі залишаються незрозумілими, більше нічого з Грузії привести в Україну не вдалося. Дмитро Гордон, прилетівши з Грузії навіть розповідав про зарплати у 15 тис. доларів..

Історія грузинського медичного дива бере свій початок після 2012 року, коли парламентські вибори виграла партія «Картулі оцнеба — Демократіулі Сакартвело», що у перекладі означає «Грузинська мрія – Демократична Грузія». Привів її до влади восени 2012 року Бідзіна Іванішвілі, який спочатку став прем’єром, вигнавши всіх старих міністрів Саакашвілі, а потім, за рік, став президентом, вигнавши уже самого Саакашвілі. І ось лише після цього бюджет охорони здоров’я був збільшений у кілька разів і в структурі досягнув третини зведеного бюджету. В результаті чого бюджет охорони здоров’я на 4 млн населення склав 1,5 млрд доларів. В Україні на 40 млн – неповних 4 млрд доларів. Якби наш бюджет збільшити до 15 млрд., тобто у 4 рази, скоротити зайвих на вторинному та особливо третинному рівнях, то і в Україні зарплати лікарів  були б більше за 1 тис доларів. Ось і все диво. І Саакашвілі разом з Квіташвілі не мають до цього дива ніякого відношення.

Звідки я про це знаю? З вечірнього випуску радіо «Свобода», на який випадково натрапив і записав на телефон у 2015 році. Ось аудіо версія (скорочена та повна). На повній можна послухати Володимира Курпіту як він вправно бреше, не відповідає на запитання та крутить цифрами.

Текстова версія:

у підсумку в руках держави не залишилося жодного лікувального закладу, ви не зустрінете ніде в світі подібного. З такою оцінкою дій минулої влади повністю згоден керівник НВО «Здоровий світ» Зураб Подкарадзе, платна медицина була не по кишені більшості грузинів.

«Минулі влади проводили вибіркове субсидування програм охорони здоров’я. Воно стосувалося лише біженців та соціально незабезпечених громадян. Вони отримували страхування за 5 ларі на місяць. Водночас медичні послуги для 58% громадян стали платними за ринковими цінами. Це часто призводило до трагічних результатів. До слова, при інсульті або інфаркті пацієнтові не надавали допомогу до того моменту поки його родичі заздалегідь не оплачували весь спектр послуг. До того ж кожен клієнт страхової компанії закріплявся до одного конкретного амбулаторного закладу  і не мав права його змінити навіть, якщо міняв місце проживання».

Зміна керівництва у 2012 році кардинально змінила вектор розвитку грузинської системи охорони здоров’я. Виконуючи передвиборчі обіцянки «Грузинська мрія» поетапно зробила медичне страхування загальним і безкоштовним. Бюджет МОЗ був збільшеним у кілька разів.  Розповідає Зураб Подкрадзе:

«Перетворення, що відбулися після 2012 року значно полегшили матеріальне становище населення. Первинна і невідкладна допомога безкоштовно надається будь-якому громадянину країни, що стало можливим безпрецедентним бюджетним асигнуванням в цю сферу. Витрати тільки на амбулаторне обслуговування в минулому році досягли 600 млн ларі, близько 300 млн доларів, а загальний бюджет охорони здоров’я становить біль 3 млрд ларі (1,5 млрд доларів). Для більш забезпечених громадян існує приватний страховий сектор, який  забезпечує корпоративний або індивідуальний тип медичних послуг. Нововведення торкнулися і свободи вибору медичного закладу. Будь-який пацієнт вільний у своєму виборі, він може стати на облік у будь-якій амбулаторній установі.»

… – Коли ви очікуєте позитивний ефект від реформи, той який би українці могли підтримати, бо по досвіду Грузії, вона прийшла певний етап роздержавлення цього сектору, але справді цей етап грузини підтримали тільки тоді, коли збільшилося державне фінансування і зараз грузинський бюджет витрачає до третини своїх грошей саме на це?…

Отже, в Грузії реформаторський прорив в охороні здоров’я здійснила проросійська команда Бідзіни Іванішвілі, з загальнополітичними наслідками діяльності якої сучасна Грузія розраховується якраз цими днями. Мова, звичайно, йде про випадок який стався кілька днів тому на засіданні 26-ої Генеральної сесії Міжпарламентскїй Ассамблеі Православія, в залі пленарних засідань парламенту Грузії, коли депутат російської Думи православний комуніст Сергій Гаврилов всівся на місце спікера і почав вести засідання цього маразматичного збіговиська.

Грузинський медичний кейс чітко показує, що на пострадянських теренах забезпечувати організацію медичного обслуговування громадян може виключно проросійські сателіти, але роблять вони це для того, щоб не просто забезпечити приїзд православного депутата з Москви, який всядеться в крісло голови парламенту чужої країни як у своє рідне, а для того, аби сформувати вдячну аудиторію та зберегти її здоров’я для вислуховування московської маячні.

Займаючись проблемами реформування української системи охорони здоров’я мені ніколи не думалося, що це дасть можливість осягнути причини особливого ставлення Москви та російського народу до Києва та українців.

Ви думаєте Росії потрібні території? Смішно, правда? У неї свої ніким заселяти. Їй потрібні наші природні багатства та оспівані чорноземи? Смішно також. Ви думаєте їм потрібно, що б ми розмовляли російською? Уже й цього не потрібно. Путіну і його команді потрібно приїхати до Києва, з почестями зайти до Верховної Ради сісти на місце Парубія і нести хєрню. І дивитися в захоплені очі хохлів і отримувати задоволення. І для цього Мураєв, Бойко, Рабінович, Медведчук  та інші дадуть гроші на українську охорону здоров’я. Тому що таких вдячних холуїв, які будуть з відкритим ротом слухати ісконно російську філософію в світі більше не існує. Російську автентичну хєрню не хочуть слухати навіть на Росії. Філософ Дугін тільки тоді виглядає розумним, коли переказує французів Делеза, Фуко та німця Хайдеггера. А коли він починає висловлювати власні думки, то складається враження, що до нас говорить погано пролікований імбецил. Тому Путіну абсолютно не байдуже, хто засилятиме ці території на відміну від Пінчука та Коломойського. Такої вдячної аудиторії для московської думки Володимир Володимирович не знайде ніде. Такого задоволення від менторства він не отримає в жодній іншій країні. І за цей кайф варто платити. Для цього, мабуть, і стараються мураєви, критикуючи Супрун. Мабуть, саме за ради цього старається і Саакашвілі, не розуміючи, що до критики потрібно додати фінансів.

Ну й до наших справ. Все вище сказане народжує дуже незручне запитання до наших пострадянських, типа націоналістичних, еліт щодо того чи мають вони почуття до власного народу, якщо їх народ за любов’ю мусить звертатися до своїх гнобителів.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.