2

Що буде якщо комерційні моделі Беверіджа та Бісмарка запровадити у некомерційну систему Семашка, або Як в охороні здоров’я «хочуть впихнути невпихуєме»

Призначено новий уряд, призначено нового міністра. Зовсім скоро у нас з’явиться новий голова Комітету з питань охорони здоров’я, і всі ці люди почнуть щось пропонувати. Так було завжди. Приходили нові люди і щось пропонували після відходу колишніх, натякаючи, що попередні дії були неправильні, ну чи не зовсім правильні.

Так чи інакше всі баталії відбуваються навколо страхування. Страхування – це остання ілюзія нашого суспільства. У головах українців страхування дає гроші. Не грошима забезпечуються страхування, а навпаки – страхування звідкись бере гроші. Головне прийняти закон про страхову медицину. Прийнятий закон «Про державні фінансові гарантії» не вчить нічому.

Попередній склад МОЗ впроваджував систему Беверіджа – це страхування бюджетними коштами, зібраними загальними податками. І це є логічним у нашій ситуації, оскільки цільовий податок ЄСВ не справляється з своїм зобов’язанням по наповненню пенсійного Фонду. Тобто можливості ввести новий подібний податок для Фонду медичного страхування – нема. У свою чергу структура наповнення дохідної частини бюджету в Україні дає підстави стверджувати, що незабаром ми повністю перейдемо на непрямі податки, а цільовий податок на ОЗ це частина відірвана від податку на прибуток, який є прямим. Отже, класична система загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування – не вихидить.

Зараз приходять новий  уряд та новий парламент. Є підозра, що нинішній склад МОЗ разом з профільним комітетом захочуть запровадити якусь мутну модифікацію моделі Бісмарка, коли якось будуть відраховуватись гроші на людину з бюджету наповненому акцизами. Причому в абсолютних цифрах. І цими ініціативами страждають не тільки «Слуги народу». Опоненти Уляни Супрун партія «Батьківщина» також пропонує модифіковану систему Бісмарка, коли намагатимуться запровадити цільовий податок, який буде сплачуватися також в абсолютних цифрах з паралельним зменшення податкового зобов’язання податку на прибуток та ПДФО, ставки яких сплачуються у процентах. Поясненням переходу з «Беверіджа» на «Бісмарка» – збільшення грошей. Ще раз: якщо перейти з британської моделі на німецьку, то грошей стане більше. Ну так вважають наші парламентарі.

Але у чому вся проблема. Проблема полягає у тому, що Модель Беверіджа та модель Бісмарка це однаково комерційні моделі, і які, до речі, так само вимагають 8-9% ВВП зібраних податками не важливо куди: чи у бюджет чи у спеціальний фонд. Система Семашка це декомерціалізована модель. Вона не грошей не дає.

Причина відсутності грошей інша, про це буде сказано іншим разом. Система Семашка не дає право виставити ціну і продати медичну послугу. Вона не дає право на страйк і не дає право відмовити у надані медичної допомоги. Не дає право поставити у чергу пацієнта на кілька місяців. До слова, у чергу пацієнта ставлять лікарі, а не уряд та держава. А у нас у чергу пацієнта ставить держава. Дійшло до того, що вона ж закликає до страйку. До речі, це свідчить про необхідність цих інститутів: страйк та черга.

У нас намагаються запровадити чи то модель Беверіджа чи то модель Бісмарка у декомерціалізовану систему, систему у якій лікар не має права виставити ціну, продати послугу, відмовити у наданні медичної допомоги (це кримінально переслідується), скористатися правом на страйк (це заборонено законодавством).

Спроби впровадження комерційних моделей Беверіджа та Бісмарка не лише не дадуть грошей, такі спроби інституційно знищать систему охорону здоров’я, дегуманізуюють її, а також  деморалізують медичну спільноту.

Спроби впровадження моделі Беверіджа завжди будуть народжувати державних монстрів і державний рекет, іншими словами – медичну розверстку. А спроби запровадити модель Бісмарка будуть народжувати страхових аферистів та армію нероб та посередників. Що ми вже і маємо – НСЗУ – державний монстр, який займається медрозверсткою в особі пана Петренка. Представником посередників та медичних аферистів є пан Радуцький. Ну так є, і ради на те нема.

Отже, всі ці речі треба дуже чітко розуміти. Ми не зможемо рухатися вперед поки не зрозуміємо звідки беруться гроші на охорону здоров’я і чому їх не вистачає, а також не визначимося з комерціалізацією, яка має відбутися обов’язково, але частково. Ми нічого не зробимо поки не зрозуміємо яким чином гуманізм співіснує з комерцією в охороні здоров’я. І чому комерціалізація в одних випадках є злом, а в інших добром.

Анатолій Якименко

2 Comments

    • Ні, не описка. Це я використав такий складний зворот, щоб підкреслити необгрунтованість звинувачення будь-якої системи у недостатності фінансування

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.