У п’ятницю 18 серпня на каналі ZIK відбулися дебати двох непримиренних противників з парламентського Комітету з питань охорони здоров’я Оксани Корчинської та Ольги Богомолець.
Сьогодні у колах зацікавлених у долі національної медичної системи триває жваве обговорення результатів інтерактивного опитування, яке проводилось під час прямого ефіру. Інтерактивного опитування, бо обговорювати більше нічого. Якщо говорити про зміст самого баттлу чи то беттлу (битва, двобій), то нам дали можливість поспостерігати за сумбурним розмахуванням руками. Картинка навіть не нагадувала любительський бокс, – коли суперники збивають удари суперника власними ударами. У професійному боксі, хто не в курсі, суперники дають пробити один одному, приймаючи удари на захист, і лише потім відповідають. Це забезпечує гарну телевізійну картинку. Саме тому професійний бокс не подібний на звичайний вуличний «махач» і має привабливий естетичний вигляд.
Переконувати читачів у 2017 році у використанні телебачення з метою маніпуляції суспільною думкою чи з метою її «правильного» формування, думаю, сенсу немає. Напевно, у багатьох, хто дивився за цим «інтелектуальним» двобоєм виникало запитання, чому МОЗ виставив проти Богомолець саме Корчинську, а не Ковтонюка. Очевидно тому і виставив, щоб зробити телевізійну картинку вуличного «махача», яка викликала б у глядача відразу. Метою цієї відрази було показати, що всі, хто займаються медичною реформою не дуже розумні люди, які не здатні нічого пояснити. Не здатні, оскільки самі ні в чому не розбираються і можуть лише демонструвати на загал з’ясування особистих стосунків.
Треба сказати, що це організаторам телешоу вдалося. Під організаторами я маю на увазі зовсім не менеджмент телеканалу, а вищу політичну владу. Якщо конкретно, то Порошенка та Гройсмана. Мені складно сказати, що робиться на «ZIK», але перехід туди Наташі Влащенко багато про що говорить. Так само багато про що говорить наявність в середовищі перших осіб медичних реформаторів Оксани Корчинської. І відповідальність за наявність таких діячів у реформаторському пулі несуть всі без винятку, починаючи від Миколи Поліщука, закінчуючи Ольгою Богомолець.
Результати інтерактивного опитування 50/50, на мою думку, є абсолютно не випадковими. Вони покликані підкреслити, що суспільство поділено навпіл, і все дуже важко. А раз так, то ситуацію краще законсервувати. Тому всі, хто розраховує на осінню активність парламенту в медичному питанні може не нервувати.
Я не знаю нащо, але кожна з учасниць двобою привела з собою по два учасника – хлопчика і дівчинку. Напевно, це так зараз треба робити. І все воно було б нічого, тобто ніхто нічого не зрозумів і ні до чого не вчепився, якби хлопчик за плечима Оксани Корчинської не бовкнув про решето. Для тих, хто не дуже в курсі, то «решето» – улюблений прийом (чи то блок), проти тих, хто вимагає збільшення фінансування системи охорони здоров’я, представляючи недофінансування головною проблемою української медицини, котра народила всі інші. Так ось, представники МОЗ і прихильники його політики завжди кажуть, що не можна навіть згадувати про збільшення фінансування, поки не будуть ліквідовані отвори, через які витікають бюджетні кошти. Це дуже гарна метафора, тільки вона не пояснює чому МОЗ разом з деякими членами комітету так наполегливо намагаються організувати на законодавчому рівні вливання у це решето людських коштів. Виходить цікава ситуація, що як тільки з держави починають вимагати 6% від ВВП виділяти через бюджет на медичну сферу, то чиновники кажуть про решето. Але коли урядовці протягують співоплату через законопроекти, то про решето чомусь всі забувають. Може кошти з кишень громадян мають якісь особливі властивості, які не проходять через діряве корито української медицини, чи може ними намагаються заткнути отвори через які витікають бюджтені фінанси, не відомо.
Після інтерактивного голосування допомога від вихованого хлопчика з команди Корчинської була другим позитивним моментом організованого ефіру, який допоміг нам розібратися, чого нам чекати восени і допоміг знести ще один реформаторський стовп на якому стоїть псевдореформа.
