Автор: Катерина Амосова
Кошти “пішли” за мільйонами пацієнтів до лікарів 97% українських поліклінік.
Які переваги отримали від цього сімейні лікарі?
- підвищення заробітної платні, принаймні, у частини лікарів, до 12-18 тис. грн і їхніх медсестер. Проте урядовці презентують лише окремі “кейси”, приховуючи загальні статистичні дані по Україні. Зважаючи на 5 тис. грн зарплатні у лікарів-спеціалістів без перспектив для збільшення, престижність професії сімейного лікаря таки підвищилася;
- право лікарям вирішувати (формально – в партнерстві з пацієнтом) не ходити по домівках на виклики. Цей обов’язок нормативно зник, разом з відповідними журналами обліку;
- “комп’ютеризація”, теоретично, в майбутньому має полегшити життя;
- для тих, хто згоден “пахати”, щоб заробляти більше: ласкаво просимо стати ФОПом, щоб не ділитися “подушними” 370 грн ні з ким. Але, попри МОЗівську рекламу лікарського підприємництва, бажаючих “вийти на ринок” за наявності єдиного покупця послуг – держави, небагато.
Які негативи, та/або ризики, отримали лікарі “первинки”?
- збільшення навантаження в 2-3 рази при наборі “комплекту” пацієнтів і внаслідок обов’язку бути на телефонному зв’язку поза робочі години. Декларації підписували? Працюйте!
- додаткову роботу на комп’ютері, починаючи зі створення електронної бази даних і оформлення декларацій. Звісно, це можна перекласти на медсестру, за домовленістю;
- відповідальність за невідкладну допомогу, яка законодавчо відокремлена від екстреної. Це зафіксовано в угоді з пацієнтом. Поліклініка за бажанням може утримувати окремий штат «Швидкої», але «за свій рахунок», тобто, за рахунок подушних 370 грн, що суттєво зменшить доходи лікаря і медсестри;
- за недостатньої фінансової підтримки місцевої влади – додаткове обмеження заробітку лікарів внаслідок необхідності утримувати “стіни” своєї поліклініки, включно з оплатою комунальних послуг, оновлення обладнення, закупівлі ліків для невідкладної допомоги і утримання автотранспорту для виїздів до пацієнтів. Не кажучи про витрати на пацієнтські аналізи з «гарантованого пакета»;
- перехід на отримання зарплати з коштів медичної субвенції на кошти Національної служби здоров’я України (НСЗУ), як наслідок зміни статусу поліклініки на автономне “неприбуткове комунальне підприємство”. Саме незрозуміла для пересічного лікаря “автономізація” була основною умовою укладання договору с НСЗУ. Таким хитрим способом держава тишком зняла з себе відповідальність за виплату заробітньої платні, яка, разом з комунальними платежами, раніше була “захищеною статтею бюджету”.
Перетворившись на «підприємство», поліклініки отримали реальний ризик банкрутства, а медики – ризик втрати місця роботи.
Хто з вас, колеги, це знав?
У підсумку:
Старше покоління лікарів точно програло і піде до онуків і на городи.
Молоді і працелюбні поки що, нібито, більш-менш виграли. Ключові слова – «поки що». Запроваджений електронний облік дає владі можливість жорсткого контролю, а “толерантність” медиків можливість ще більшого віддалення “подушного страхового внеску” від його ринкової вартості. Одні лікарі підуть “дивитися в руку” пацієнтів, інші – просто підуть.
Вихід – в об’єднанні в дієві професійні асоціації для захисту своїх прав. Наші пацієнти показали нам приклад, успішно виборючи право на життя і здоров’я у війні з МОЗівськими “реформаторами” .
Моя повага активістам Національний рух «За трансплантацію», які два місяці жили в палатках під МОЗ.
Громадська спілка”Орфанні захворювання України” успішно виборює право на участь в оновлених МОЗівських експертних групах для контролю над міжнародними закупівлями. (life.pravda.com.ua/columns/2019/04/18/236585/)
Думай-те, колеги!
