Найбільше за що я переживав коли цілував хвору дружину минулої суботи 23 січня, так це за те, що не захворію і мені не буде про що написати. Але дякувати Богу написати є що.
А тепер давайте перейдемо до практики. На фронт животатий прапорщик привіз 100 бронежилетів солдатам, які знаходяться під снайперським вогнем. Запитання! Як перевірити ефективність бронежилету перед тим як його одягнути на себе? Варіанти відповіді:
- повірити прапорщику
- переглянути сертифікати якості
- зважити бронежилет
Відповідь очевидна. Одягнути бронежилет на «прапора», відвести його на 10 метрів і пальнути одиночними у груди з «калаша». Вижив – значить броня нормальна, впав і здох – не годиться. Це на фронті. А як в охороні здоров’я.
В лабораторію прийшло 100 добровольців вколоти вакцину. І виникає питання – як перевірити ефективність імунітету після щеплення?
Відповідь так само очевидна. Постійно атакувати щеплених інфекційним агентом і очікувати коли піддослідний захворіє. Імунний захист проб’ється через півроку, значить ефективність на півроку, через місяць – значить на місяць.
Розумієте у чом справа. Випробування ефективності вакцини у клінічному дослідженні це не фетиш плацебоконтролю, рандомізації, відповідності критеріям включення і так далі. Це тестування. У Цьому суть. Всі піддослідні, щеплені експериментальною вакциною мали бомбардуватися щодня інфекційним агентом як фольга альфа-частинками Резефордом. Але що відбулося насправді? Ефективність імунітету встановлювалася лабораторними тестами, вимірювалися антитіла і ще можливо якісь параметри. Але коли стартувала масова вакцинація і імунні почали потрапляти під дію реальних інфекційних агентів, то вони почали хворіти та дохнути. Хто у перший місяць, хто через п’ять місяців, хто через вісім. Все залежало від того, коли людина зіштовхнулася з реаліями.
Зрозуміло, що виробники, почали вигадувати виправдовування, які народили рекомендації вакцинованим носити обов’язково маски та зберігати соціальну дистанцію, обґрунтовуючи все турботою про нещеплених, яких ті можуть заразити. Але насправді, рекомендації були пов’язані з вразливістю вакцинованих.
Я просуваю концепцію пріоритетності неспецифічного природного імунітету, який залежить від бар’єрних властивостей слизових оболонок. Для того, щоб перевірити цей концепт потрібно було зустрічатися з інфекційним агентом. Однак перебування в громадському транспорті без маски виявилося недостатнім, тому довелося зачекати поки захворіє хтось з рідних. Це була дружина. Я інфікувався свідомо кількома поцілунками у суботу 23 січня. Інкубаційний період 36 годин. Клінічна картина мала один симптом – сухість піднебіння. Тобто мова іде про стоматит. Коронавірусний стоматит. Симптом проявляв себе виключно вночі під ранок, протягом двох ночей. Весь цей час я пробігав вранці 8-9 км на свіжому повітрі і писав свої блоги. У п’ятницю відмічав набряклість слизової піднебіння і підвищене слиноутворення. Все.
Висновки. Ніхто ніяких реальних досліджень міцності імунітету у щеплених в клінічних дослідженнях не проводив. Вся імунопрофілактика виявилася унилим гавном.
Людям із якісним неспецифічним імунітетом для того, аби заразитися коронавірусом недостатньо дихати повітрям у закритих приміщеннях де перебувають хворі. Ще раз! Мало дихати заразним повітрям.
Якщо ви заразилися Ковідом дотримуючись соціальної дистанції та постійно перебуваючи у масці в громадських місцях, то вам треба остерігатися переходу вірусної фази хвороби в імунопатологічну – у вас слабкий імунітет. Наявність вакцинації, щонайменше, немає жодного значення. А може і має, і не виключено, що негативне значення. Але це потрібно ще вивчати.
Я нікому не рекомендую цілуватися з хворими на коронавірус, а також з хворими на будь-які інші респіраторні вірусні інфекції. Це може бути небезпечно.
