Дедушка, поехали домой… Василь Шульженко
Реформи за ради реформ – проблема багатьох країн колишнього Радянського союзу. Сутьність цих перетворень зробити зміни будь в чому, проявивши «холосту» бурну діяльність, закачавши кошти з бюджету, не пропонуючи реальних структурованих дій. Ще більш «просунутою» технологією, є не тільки імітація реформи, але іще «залатування» дірок в системі, які виникають в умовах недостатнього фінансування та рабовласницької системи. Саме такі реформи на часі пропонуються в Росії. Первинна допомога завжди була привабливою для «реформаторів». Думаю, що наші чиновники МОЗ скоро візьмуть цей досвід на озброєння. Більш того, впевнений, що нашими державними службовцями це буде презентуватись, як розбудова Європейського підходу до підготовки лікарів.
Стратегія розвитку охорони здоров’я, представлена Міністерством охорони здоров’я Росії в грудні 2014 року, як і раніше перебуває на стадії громадського обговорення. Документ вводить обов’язкову акредитацію медиків. Вже з 2016 року право на медичну діяльність отримають тільки власники свідоцтва про акредитацію фахівця. Також в МОЗ хочуть вирішити і проблему дефіциту кадрів. Здобувши освіту, молодий фахівець повинен буде відпрацювати 3 роки в поліклініках.
Для чого вводиться акредитація
Ідея акредитації медпрацівників не нова. Ще в 2011 році федеральний закон «Про основи охорони здоров’я громадян у Російській Федерації» зробив акредитацію обов’язковою. У 69 статті закону (набирає чинності з 2016 року) акредитація визначається як процедура перевірки готовності людини «здійснювати діяльність з певної медичної спеціальності». Свідоцтво про акредитацію треба отримувати кожні п’ять років.
Крім того, МОЗ планує створити єдиний реєстр спеціалістів з медичною освітою. Частина інформації (наприклад, отримана освіта, пройдені курси удосконалення та ін.) Буде перебувати у вільному доступі, що важливо для «реалізації права пацієнтів на вибір лікуючого лікаря». Як сподіваються в МОЗ, нова система дозволить отримати реальну картину професійної компетентності медиків і допоможе підвищити її рівень.
Зараз за якість меддопомоги в Росії відповідають не лікарі, а медичні установи, в яких вони працюють. У перспективі акредитовані медпрацівники зможуть особисто відповідати за якість своєї роботи, як і їхні колеги в розвинених країнах.
Втім, у більшості країн Євросоюзу і США лікарі отримують не акредитаційне посвідчення, а ліцензію – дозвіл професійно займатися медичною практикою на даній території, яке не засвідчує спеціальність лікаря. При цьому, законодавчо обумовлені умови, при яких ліцензія може бути тимчасово припинена або анульована.
Допуск до професії
Ні процедура акредитації, ні критерії оцінки поки не розроблені. Очікується, що до неї увійдуть перевірка знань (за результатами національного професійного тестування), оцінка портфоліо (документального підтвердження особистих професійних досягнень) і оцінка навичок в наближених до реальних умов «симуляційних» центрах. На виході витримавшим випробування фахівцям видадуть «індивідуальний лист допуску до конкретних видів медичної допомоги».
Акредитація нових фахівців (випускників вузів) з 2016 року залишається за всіма 46 профільними вузами системи МОЗ. Акредитацію діючих фахівців поетапно – протягом п’яти років з поступовою заміною діючих сертифікатів – проведуть уповноважені центри. В даний час в Росії працює близько 650 тис. лікарів і півтора мільйонів середнього медперсоналу. Тобто, в середньому атестацію будуть щорічно проходити 130 тис. лікарів та 300 тис. медсестер.
Очолить «акредитаційну вертикаль» Національний центр, який створюється на базі Першого МДМУ ім. Сеченова. Ще 16 вузів системи МОЗ стануть базовими окружними центрами акредитації. При їх виборі в розрахунок візьмуть кадрові, матеріально-технічні та територіальні фактори. Також для «методологічного супроводу» в систему увійдуть якісь експертно-методичні центри.
Що зміниться для учасників процесу
Сьогодні ліцензія медустанови вимагає наявності у лікарів і медсестер сертифіката спеціаліста. Цей документ підтверджує, що підготовка фахівця відповідає державним освітнім стандартам. Видається цей сертифікат навчальними закладами та науковими організаціями, що мають ліцензію на освітню діяльність. Тобто всі установи, що пропонують програми додаткової профосвіти, перебувають у рівних умовах незалежно від типу або форми власності. З 2016 року атестувати медпрацівників зможуть тільки уповноважені вузи.
Для самих медиків практично нічого не зміниться. До 1 січня 2016 року лікар для допуску до роботи повинен мати сертифікат фахівця. Цей документ видається на підставі післявузівської профосвіти (аспірантури, ординатури), або додаткової освіти (обов’язкового кожні п’ять років підвищення кваліфікації, або спеціалізації), а також за результатами іспитів з теорії та практиці обраної спеціальності.
Сертифікати фахівців діють до закінчення зазначеного в них терміну (ч. 2 ст. 100 закону № 323-ФЗ), і лише після цього будуть остаточно скасовані. Навіщо знадобилося замінювати звичний термін «сертифікат» на «свідоцтво про акредитацію» – не зрозуміло.
Реальні зміни відчують випускники вузів. З 1 вересня 2017 року ліквідується інтернатура (як 7-й рік навчання). На шостому курсі студенти будуть працювати під наглядом своїх викладачів і старших лікарів, а після закінчення вузу випускників допустять до роботи в установах первинної медико-санітарної допомоги. Трирічне відпрацювання в амбулаторному ланці стане обов’язковою. Тільки після цього молодий спеціаліст зможе надходити в ординатуру. Залежно від спеціальності навчання в ординатурі може досягати п’яти років.
Думка експертів
Професор першого МДМУ ім. Сеченова Павло Воробйов вважає неприпустимим затикати дірки в амбулаторному ланці неписьменними лікарями. «Первинна ланка – найвідповідальніший ділянка, на якій вирішуються 80% проблем здоров’я людини. І працювати там повинні люди, які володіють певними знаннями і навичками, пройшовши спеціальну підготовку після отримання диплому, – вважає експерт. – Післядипломна освіта до виходу людини в самостійну медичну практику має бути обов’язковим етапом підготовки. Скільки років – залежить від спеціальності, але відразу після студентської лави самостійно працювати не можна».
Що стосується акредитації лікарів, то, на думку експертів, МОЗ змінює «вивіску», ніяк не зачіпаючи принципу видачі допуску до професії. «Я не розумію, навіщо придумувати «акредитацію», якщо вже є «сертифікація», – говорить президент Ліги захисту прав пацієнтів Олександр Саверський. – І в тому, і в іншому випадку фахівця повинні перевірити на відповідність сучасним вимогам. І видати підтверджуюче це посвідчення».
Доцент ВШЕ Сергій Боярський визнав, що МОЗ в черговий раз зайнявся «імітацією діяльності». «Таке відчуття, що придумали нову форму оцінки фахівців, під яку ще не розробили зміст», – говорить він. – Поки ми тільки чуємо: «процедура акредитації». А далі повинні самі здогадуватися, що це означає для лікарів – чи зміниться щось у плані отримання кваліфікаційної категорії і в плані доходів, як це відбувається на Заході. Що це означає для пацієнтів – чи дізнаються вони в результаті акредитації що-небудь про лікаря. Чи це буде аналогічно атестації в російській поліції – невідомо».
За даними інтернет-порталу http://vrachirf.ru
